Новини


Знайомтесь: закон України «Про Державний земельний кадастр»

Коаліція громадських організацій «Прозора земля» (що координується Інститутом сталого розвитку) пропонує погляд, так би мовити із середини, на прийнятий 7 липня 2011 р. закон України «Про Державний земельний кадастр». Представники коаліції супроводжували новий закон від його проекту, до громадського обговорення і винесення у сесійну залу Верховної Ради України.

Слід зазначити, що забезпечення ведення прозорого та відкритого державного земельного кадастру є однією із головних задач діяльності коаліції, що функціонує з 2007 р. Саме коаліція «Прозора земля» розробила та протестувала принципи ведення відкритого земельного кадастру, що нарешті, схвалені Парламентом. Нагадаємо, що даний закон об’єднує кращі практики із Німеччини та Грузії, щодо забезпечення доступу громадян до земельного кадастру, які були адаптовані українськими та іноземними експертами під час чисельних робочих груп (Тбілісі, 11-12 липня 2010 р.; Харків, 25-26 листопада, 2010 р., 29-30 квітня 2011 р.). В даному матеріалі представлена історія успіху та головні переваги й недоліки, що отримають громадяни від нового закону «Про державний земельний кадастр».
Історя успіху


Трішки історії
Перший проект закону про ведення державного земельного кадастру, з’явився ще до прийняття основного закону про землю («Земельного кодексу України» від 25.10.2001 р.) – у далекому 1999 р. На той час, хоча й ведення земельного кадастру, передбачає Конституція України, законопроект залишився у профільному комітеті Верховної Ради.
Наступна спроба була здійснена у 2004 р., законопроект було винесено на парламентські слухання, але знову повернено на доопрацювання. Повертався проект після доопрацювання у 2005 р., але знову був відхилений. Як зазначив народний депутат України третього скликання В. Шило: «на той час держава просто не була готова на проведення такої значної роботи із інвентаризації всіх земельних ділянок як у приватній, так і державній власності». Слід зазначити, що в той час про прозорі земельні відносини мова ще не йшла.
Знову повернувся проект закону у 2010 році, за ініціативи групи народних депутатів та представників коаліції «Прозора земля». Тоді, за підтримки Вестмінстерської фундації за демократію у парламенті було проведено круглий стіл щодо необхідності забезпечення доступу громадян до інформації про вільні земельні ділянки. Було випрацювано пропозицію, що це буде одна із базових задач державного земельного кадастру.
Нарешті, доопрацьований законопроект повернувся до Верховної Ради у 2011 р. В той час, коаліція «Прозора земля» організувала ряд експертних круглих столів із залученням іноземних експертів із Грузії та Німеччини щодо забезпечення відкритого та доступного для громадян земельного кадастру. Вироблені експертні рекомендації були розглянуті профільним комітетом Верховної Ради України.
Врешті-решт, представники коаліції були присутні у сесійній залі Верховної Ради під час прийняття закону України «Про Державний земельний кадастр» 7 липня 2011 р.
Слід зазначити, що закон України було прийнято у другому читанні. Винесено до розгляду у сесійну залу Верховної Ради народним депутатом України Ткач Р.В., а сам законопроект розроблений депутатами Бевзенко В.Ф., Лук’янчуком Р.В. та Ткач Р.В.
Підкреслемо, що у розгляді проекту закону у сесійній залі Верховної Ради України, від народних депутатів 234 пропозиції та поправки, що демонструє нагальну необхідність створення державного земельного кадастру, та резонансність питань прозорості державного земельного кадастру.

Що таке Державний земельний кадастр?

Відповідно до новоприйнятого закону, Державний земельний кадастр – єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах Державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Важливо, що Державний земельний кадастр передбачає обов’язковості внесення відомостей про всі земельні об’єкти. Одним із базових принципів ведення кадастру є відкритість та доступність відомостей, загально прийнятті механізми одержанні, поширення і зберігання інформації.
З вищевикладеного випливає наступне: «тепер кожен із громадян може знати – чи приватизована земельна ділянка, чи є приватним пляж, чи повинен він сплачувати через прохід територією», - коментує Ігор Василенко, професор, один із авторів закону, - «і полегшиться доступ громадян до інформації про вільні земельні ділянки». А це й збільшення надходження до місцевих бюджетів від оренди земель, й подолання проблеми безробіття у сільській місцевості, й забезпечення відкритих земельних аукціонів.
Дані державного земельного кадастру є основою для ведення містобудівного кадастру населених пунктів, кадастрів інших природних ресурсів – зазначає закон. Метою ведення державного земельного кадастру є: гарантування прав власників і землекористувачів; регулювання земельних відносин та управління земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійснення землеустрою; контролю за використанням та охороною земель; обліку цінності земель у складі природних ресурсів; інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих фізичних та юридичних осіб; встановлення обґрунтованих розмірів плати за землю.
«Що ж зміниться?», - потискає плечима Віктор Малишко, начальник пересічанського районного управління земельних ресурсів, - «будемо продовжувати виконувати ті самі посадові обов’язки щодо обліку земель, називаючи їх веденням земельного кадастру, але працювати будемо відкрито, а це дуже важливо для громадян».

Недоторкана особа – Державний кадастровий реєстратор

Новий закон «Про Державний земельний кадастр» вводить нову категорію державних службовців – Державний кадастровий реєстратор. Напевно, що дані посадові ставки будуть вивільнені із штатних розписів управлінь земельних ресурсів, оскільки діючим державним бюджетом не передбачено введення нових 680 службовців (з еквівалентним збільшенням витрат державного бюджету на 15,6 млн. грн. на рік).
До посадових обов’язків Державного кадастрового реєстратора входить внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей у складі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів. Крім того, реєстратору надано безапеляційне право надавання відомостей з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні. Виникає питання до неможливості впливу, навіть судової системи, на реєстратора, що на думку представників коаліції «Прозора земля», є потенційним джерелом виникнення випадків корупції.
Крім того, корупційну небезпеку посилює норма права, прийнята новим законом: «втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об’єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов’язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється»…
Однак, на пропозицію депутата Мельника С.А. було накладено обтяження на діяльність реєстратора та встановлення відповідальності за невиконання ним службових повноважень. А саме, порушення встановлених законом строків внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей громадянам, вимагання не передбачених законом документів для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та надання таких відомостей, - тягнуть за собою накладення штрафу на державних кадастрових реєстраторів від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Та й термін проведення дій з реєстрації та надання інформації обмежений всього до 14 днів. Однак, попередній та даний абзац створюють певну правову колізію щодо діяльності реєстраторів.
Отже, будемо сподіватись, що функції Державних кадастрових реєстраторів будуть виконувати порядні та освічені люди, справжні громадяни своєї держави.

Скільки буде коштувати Державний земельний кадастр громадянину України?

На щастя, із коментованого закону у сесійній залі шляхом голосування було вилучено норму щодо самоокупності Адміністратора (вищого органу) Державного земельного кадастру, стараннями депутатів Смітюх Г.Є та Гордієнко С.В.
Однак, закон не виключає платне надання платних послуг Державним кадастровим реєстратором. Крім того, до переліку обов’язкових документів, що подаються громадянами та юридичними особами для реєстрації земельної ділянки у системі земельного кадастру, подається документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.
Також, до витрат громадян, що повинні зареєструвати земельну ділянку до моменту її використання, слід віднести й візит до реєстратора, що буде знаходитись у районному чи обласному центрі.
Збільшуються й витрати потенційних землекористувачів під час складання проекту землеустрою. Оскільки, передбачено, що земельний кадастр повинен містити інформацію про якісні характеристики угідь, а це послуги що надаються спеціалізованими державними інституціями, та коштують більше 1 тис. грн. на гектар. Крім того, кадастр включатиме відомості про економічну оцінку земель, що також, в середньому обійдеться землекористувачеві у межа 0,8-1,5 тис. грн. за земельну ділянку однієї категорії.
Також, відомості державного земельного кадастру мають включати інформацію про бонітування ґрунтів адміністративно-територіальної одиниці. Здійснення бонітування земель – процедура тривала та довгострокова, що можуть здійснити не більше 10 організацій на території України, наприклад харківський науковий центр меліорації та ґрунтознавства імені Соколовського. Але послуги цієї державної інституції є високо науковими, відповідно й коштують не мало. Ставимо під сумнів, що у бюджетах адміністративних районів, більшість яких є дотаційними, знайдуться кошти на замовлення проектів бонітування земель. Тому, скоріш за все, цей тягар буде пере направлений на землекористувачів.
Крім того, закон України «Про Державний земельний кадастр» передбачає облік якості земельних угідь відображає дані, що характеризують землі за природними і набутими властивостями, впливають на їх продуктивність та економічну цінність, а також за ступенем техногенного забруднення ґрунтів. Це визначення вимагає здійснення додаткових проектно-вишукувальних робіт, оплата виконання яких знову таки, найвірогідніше, буде покладена на землекористувачів.
«Отже, ведення Державного земельного кадастру буде дорогим задоволенням як для держави, так і для громадян і юридичних осіб, що користуються земельними ділянками», - зазначає координатор коаліції «Прозора земля» Станіслав Ігнатьєв.

Нарешті: прозорий земельний кадастр

Революційною, на думку експертів «Прозорої землі», є стаття 34 нового закону, оскільки гарантує відображення відомостей Державного земельного кадастру в мережі Інтернет.
Так, користувачі Інтернету можуть вільно та безоплатно отримувати інформацію про: межі адміністративно-територіальних одиниць, кадастрові номери земельних ділянок, межі земельних ділянок, цільове призначення земельних ділянок, вид функціонального використання земельної ділянки, нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок, угіддя земельної ділянки (із зазначенням контурів будівель, споруд, розташованих на земельній ділянці), обмеження у використанні земельних ділянок, розподіл земель між власниками і користувачами (відображаються: форма власності, вид речового права), зведені дані кількісного та якісного обліку земель.
Представлення інформації ґрунтується на, так званій, «грузинській моделі», що презентувалась в Україні депутатом Парламенту Грузії Гочею Шанідзе 28 квітня 2011 р. за сприяння «Інституту сталого розвитку». «Ми запропонували українським парламентарям наступне: технологічні та програмні засоби, необхідні для відображення відомостей Державного земельного кадастру у мережі Інтернет повинні забезпечувати юридичним та фізичним особам можливість анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, цілодобово, без обмежень», - каже пан Шанідзе. Дійсно, дана пропозиція увійшла до нової редакції закону у п.3 ст. 34.
Крім того слід зазначити, що пошук, перегляд, копіювання та роздрукування відомостей Державного земельного кадастру, відображених в мережі Інтернет, є безоплатним
Отже, можна зробити припущення, що український Державний земельний кадастр стане дійсно прозорим та відкритим для громадянам, та врешті-решт стане взірцем демократії у використанні земельних ресурсів.
Саме на допомогу створення реєстру земель спрямована один із компонентів проекту «Фасилітація трансграничного діалогу для забезпечення вільного доступу громадян до інформації про вільні земельні ділянки», що реалізується громадськими організаціями «Інститут сталого розвитку» (Україна), коаліцією «Прозора земля» та асоціацією «Civitas Georgica» (Грузія), за сприяння Державного комітету України із земельних ресурсів та Комітету з питань аграрної політики і земельних відносин Верховної Ради України, за підтримки фінансової Black Sea Trust.

Точка зору та пропозиції, що висловлені у друкованих або електронних публікація не обов’язково поділяються Black Sea Trust for Regional Cooperation.


Сучасний земельний ринок України:
за скільки громадяни продають рілля?

Коаліція громадських організацій «Прозора земля», що координується Інститутом сталого розвитку, провела громадський моніторинг передумов введення ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні. Дана ініціатива реалізована в рамках міжнародного проекту «Фасилітація транскордонного діалогу для забезпечення участі громадян в прийнятті земельних рішень», який впроваджується Інститутом сталого розвитку (Україна) та асоціацією «Civitas Georgica» (Грузія) за підтримки Black Sea Trust for Regional Cooperation.

Національний моніторинг готовності населення до впровадження ринку земель сільськогосподарського призначення проводився коаліцією громадських організацій «Прозора земля» у 128 адміністративних районах 24 областей України. Вибірка була складена професійною соціологічною агенцією, тому є достовірною.
Якщо зараз скасувати мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення, її вартість буде дуже незначною – не більше 500 доларів за гектар. Так коментує ситуацію на сучасному земельному ринку Леонід Козаченко, президент Української аграрної конфедерації, голова Ради підприємців при Кабміні. "Якщо починати продавати землю сьогодні, то вартість її буде дуже-дуже низькою. Якщо бути конкретним, то ми моделювали ситуацію, тому що поряд з нами Росія, де ринок землі, Молдова, потім східноєвропейські країни, в яких це почалося раніше. Ми приблизно порахували. У нас є тіньовий ринок землі сільськогосподарського призначення. І якщо це все узаконити, відкрити, що відбудеться в цих умовах, коли такий рівень капіталізації бізнесу, ми порахували, що вартість гектара середня по Україні буде десь 500 доларів ", - розповів експерт.
Однак, проведений моніторинг продемонстрував диференціацію готовності продавати землі сільськогосподарського призначення. Так, найбільшу готовність продавати власне рілля продемонстрували власники Харківської області (38% опитаних землевласників), АР Крим (39% респондентів), Київської (42%), Чернівецької (43%), Луганської (45%), Донецької (52%), Львівської (54 % респондентів-землевласників) областей. Слід зазначити, що найменшу готовність продавати власне рілля продемонстрували власники Полтавщини (11%) та Сумщини (9% респондентів). На думку Миколи Перещепи, директора консалтингової компанії «Полтава-інвест», що займається оформленням майнових документів на землю: «Найвірогідніше найпотужніші в Україні чорноземи та низький рівень зайнятості населення у промисловості в Полтавській та Сумській областях спонукають землевласників працювати на власних паях».
Диференціюється територією України й грошовий еквівалент на який громадяни бажають обміняти 1 га ріллі (саме «обміняти», оскільки на даний момент продаж земель сільськогосподарського призначення заборонена). Отже, найменшу вартість рілля (100-200 доларів США за гектар), на думку респондентів має у Сахновщинському районі Харківської області, Глибоцький районі Чернівецької області, Волноваський район Донецької області. Найдорожче рілля (від 1000 до 1500 доларів США за гектар) у Харківському районі Харківщини, Феодосійському районі Криму, Бориспільському районі Київщини, Сколівському районі Львівської області. На думку експерта дослідження Віктора Карпенка, кандидата сільськогосподарських наук, високі очікування за продаж рілля пов’язане з його потенційною забудовою поблизу міст-мільйонерів або на території національних природних парків поблизу кордону з ЄС.
Національне дослідження показало, що лише 0,5% селян встигли продати свої земельні паї ще до скасування мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. Даний результат співпадає із опитуванням Центру соціальних експертиз Інституту соціології НАНУ та Державного агентства земельних ресурсів. Інші землевласники із ріллям розпорядилися наступним чином: здали її в оренду 80% опитаних, приєднали до особистого господарства та обробляли самостійно - 12%, нічого не робили і не обробляли землю - 4%, створили у фермерське господарство - 1,5% , подарували - 1,5%, близько 1% обміняли свої земельні ділянки.
Зазвичай в особистій власності селянина знаходиться один земельний пай (в 70% респондентів) або дві земельні паю (20%), однак, близько 10% приватних землевласників розпоряджаються більше, ніж 3 паями. Мінімальний розмір паю становить 0,6 гектара (за даними Державного агентства земельних ресурсів), середній - 3,9, максимальний - 87 гектарів.
У середньому термін оренди землі у приватних осіб становить 8 років (мінімальний - один рік, максимальний - 49 років). Готівкою отримує орендну плату всього третина респондентів, кожний п'ятий вказує на комбіновану систему орендної плати – у натуральній формі і грошима, половина отримує орендну плату у натуральній формі.
Вказали, що отримали державний акт на земельний пай, 84% опитаних, не мають документа, що посвідчує право власності на землю, - 16%.
«Дане дослідження показала готовність громадян до впровадження ринку земель сільськогосподарського призначення, однак ще близько 1/5 населення не мають державного акта, що унеможливлює операції із землею» - коментує результати координатор коаліції Станіслав Ігнатьєв.
Сподіваємось, що дане дослідження буде використано для подальшого удосконалення національних нормативно-правових актів у галузі розбудови ринку земель сільськогосподарського призначення.

Точка зору та пропозиції, що висловлені у друкованих або електронних публікація не обов’язково поділяються Black Sea Trust for Regional Cooperation.

Міжнародна конференція  «Стратегії реалізації земельної реформи»

29 квітня 2011 р. у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна відбулася міжнародна конференція «Стратегії реалізації земельної реформи», що організована Харківським національним університетом імені В.Н. Каразіна та Інститутом сталого розвитку в партнерстві із профільними комітетами в галузі земельних відносин Верховної Ради України, Парламенту Грузії та Бундестагу Федеративної Республіки Німеччина, а також асоціації “Civitas Georgica” (Грузія). Захід проводиться в рамках міжнародного проекту «Фасилітація транскордонного діалогу для забезпечення участі громадян в прийнятті земельних рішень», що фінансується Black Sea Trust for Regional Cooperation.
Конференцію відкрив член-кореспондент Національної академії наук України, проректор з наукової роботи Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, професор Ілля Іванович Залюбовський. Професор привітав почесних гостей, а саме депутатів Парламенту Грузії Гочу Шанідзе та Георгія Месхідзе, що є експертами проекту, а також експертів із Федеративної Республіки Німеччина Еккехарда Пуппе та Себастьяна Лау. Метою конференції, як зазначив Георгій Месхідзе, є «випрацювання спільної стратегії щодо подальшої реалізації земельної реформи в Україні, враховуючи умови раціонального використання та охорони земель, а також участі громадян у прийнятті рішень в сфері земельних відносин. Подібний досвід вже є Грузії, та він може бути вдало реалізований в Україні», - відмітив парламентарій.
До розробки стратегії були запрошені й представники Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва, Харківського технічного аграрного університету імені Петра Василенка, національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені Соколовського», а також ряду громадських організацій із 5 регіонів України, що надали свої пропозиції до удосконалення змісту земельної реформи. Зокрема, увага фахівців була присвячена питанням забезпечення прозорого та відкритого ринку земель. Так, за словами Олександра Олійника, проректора з наукової роботи Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва «українські аграрії не готові до відкритого ринку земель, оскільки необхідне детальне наукове обґрунтування забезпечення ведення державного земельного кадастру в Україні». З цією точкою зору погодились більшість учасників.
У відповідь, представники грузинською делегації продемонстрували державну он-лайн систему ведення земельного кадастру, доступ до якої має кожен з користувач Інтернету. Концепція та програмне забезпечення для створення подібних систем були передані у використання Інституту сталого розвитку.
Також, учасники заходу ознайомились із представленими Станіславом Ігнатьєвим, директором Інституту сталого розвитку, результатів соціологічного опитування землекористувачів із 12 областей України щодо їх бачення забезпечення ринку земель. Особлива увага науковців та громадськості була прикута до представлення очікувань ринку земель: за яку вартість громадяни готові віддати свої сільськогосподарські гектари, якщо землю можна буде продавати завтра.
Розроблені у ході заходу рекомендації передані до Державного агентства України із земельних ресурсів.

Виступи та презентації учасників конференції можна продивитись на сайті: http://pz-isd.blogspot.com/p/blog-page_8517.html

Точка зору та пропозиції, що висловлені у друкованих або електронних публікація не обов’язково поділяються Black Sea Trust for Regional Cooperation.

Доступ до інформацій про вільні земельні ділянки: чи зможе громадянин пройти через владний турнікет?

Вже майже рік впроваджується міжнародний проект, що реалізується громадськими організаціями «Інститут сталого розвитку» (Україна), коаліцією «Про та «Civitas Georgica» (Грузія), за підтримки Державного комітету України із земельних ресурсів та Комітету з питань аграрної політики і земельних відносин Верховної Ради України, за підтримки Black Sea Trust. В рамках даного проекту здійснено громадський моніторинг доступу громадян України до інформації про вільні земельні ділянки державної власності.

«Хто володіє землею, той володіє …» З Вашого дозволу, ми спробували перефразувати відомий вислів, але так і не змогли підібрати йому закінчення. Оскільки, на погляд коаліції «Прозора земля», володар землі, хоча б і формальний, отримує ряд преференцій: від фінансового заохочення, до поваги та «прогинання» з боку цілої армії чиновників.

Коаліція громадських організацій «Прозора земля» продовжує інформувати про результати громадського моніторингу в сфері надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території ряду областей України.

«Вони, кляті, тримають під сукном не лише папери, а цілі лани», - жаліється представнику прес-служби коаліції громадських організацій «Прозора земля» Валентині Грищенко, фермер-одноосібник з Харківщини. За словами жінки, за плечима якої не лише колишня посада агронома колгоспу-мільйонника, але й складне буття працівника лану, що орендує земельну ділянку у держави. «Ми хотіли отримати земельну ділянку поруч з нашою», - продовжує розповідати жінка, - «яка, на сьогодні стоїть забур’янена, тобто найвірогідніше за все – вільна від орендаря». Однак, службовець місцевої державної адміністрації відповідає, як під час особистого прийому, так і письмово, що вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення в районі немає. Щодо прохання жінки-фермера знайти особу, яка «не вживає заходів щодо боротьби з бур’янами» (що, до-речі, регламентується відповідною Постановою Кабінету Міністрів України), то вона отримала відповідь: «адміністрація не є уповноваженим органом, який повинен розшукувати громадян». «Але ж я впевнена, що земельна ділянка вільна», - запевняє Валентина Андріївна, - «це саме підтверджують землевпорядники і сільської ради, і місцевого аграрного підприємства». Отже, можна зробити логічний висновок, або місцеве управління земельних ресурсів не зацікавлене у виконанні своїх обов’язків щодо нагляду за станом земельних ресурсів, або чиновники місцевої адміністрації не зацікавлені у передачі вільних земельних ділянок громадянам в оренду. Але точно можна бути впевненим, що не виграють від подібної ситуації орендарі, які мають бажання обробляти більше землі, та місцеві бюджети (особливо, сільських рад), які наповнюються, переважно, за рахунок надходжень плати за землю.

Подібних історій, представники коаліції громадських організацій «Прозора земля» зібрали в п’яти областях України – сотні. До прес-служби подібні повідомлення надходять майже не щодня, і в кожному з них йдеться про порушення прав громадян на користування земельними ділянкам сільськогосподарського призначення державної власності з боку корумпованих службовців. Top HIT серед корупційних скандалів займають повідомлення, що пов’язані з наданням громадянам інформацію про вільні земельні ділянки. Розглянемо декілька з них, та можливі економічні наслідки для місцевих бюджетів.

Надання інформації по-Кримські

«Вам необхідна інформація? Немає проблем! Але, спочатку … надайте інформацію нам» - за таким принципом діє місцева влада у Ленінському районі, стверджує Аркадій Шарапов, співробітник молодіжної громадської організації «Всесвіт», співкоординатор роботи коаліції «Прозора земля» в Криму. Так, на звернення громадян щодо надання інформації про вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, голова райдержадміністрації Петро Іванович Проценко відповів: «Для надання громадській організації інформації про вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, районна державна адміністрація просить вас надати завірену копію статуту». Розуміючі, що статутні документи ні в якому разі не пов’язані з процесом надання земельних ділянок в оренду, громадська організація «Всесвіт» повторно направили, попередньо доопрацювавши, петицію на 3 друкованих аркушах з роз’ясненням права громадян на інформацію та посадових обов’язків голови райдержадміністрації. На що РДА «прикрилась» листом директора проекту «Гідна Україна» Юхані Гросмана, начебто діяльність МГО «Всесвіт» спрямована на громадський моніторинг дій органів державної влади щодо надання інформації про вільні земельні ділянки. Виходячи з цього, чиновники не бачать спільних рис між громадським моніторингом надання інформації, і відповіді по суті, фактично, на запит про надання інформації…

Парадоксально, але службовці не надають інформацію про землі, що можна взяти в оренду, отримуючи, до речі, зарплатню з державного бюджету, який наповнюється, зокрема за рахунок надходжень орендної плати за землі державної власності, зокрема сільськогосподарського призначення.

Незалежним експертом Ігорем Вірченко підраховано, що в Ленінському районі АР Крим залишається вільними 2 684,2 га, що призводить до втрат державного, місцевого бюджетів та бюджетів сільських рад в розмірі щонайменше 428 680 грн. на рік. А це, до речі, еквівалентно витратам на фінансування роботи райдержадміністрації, або дорівнює 2 сучасним газовим енергозберігаючим котельням «Термо» (разом із проектною документацією та монтажем «під ключ»), кожна з яких може опалити сільську школу, клуб, бібліотеку та ФАП.

Розподіл «вільних» земель на Луганщині

Координатор проекту «Сватівська земля – Сватівській громаді» у Сватівському районі Наталія Кузовеніна і менеджер зі зв’язків з громадськістю Юлія Красій, учасники коаліції «Прозора земля», провели ряд виїзних консультацій для землевпорядників тринадцяти сільських рад району. Під час моніторингу доступу населення до інформації про вільні земельні ділянки, працівники кількох сільських рад озвучили проблеми, через які сільські бюджети зазнають шкоду.

По-перше, за словами землевпорядників ряду сіл, вільних земельних ділянок на їх територіях немає, бо вся земля розпайована або передана у оренду.

По-друге, працювати із власними паями фермерам вигідніше, ніж із орендованою землею, бо за паї сплачується лише податок на землю, а за орендовану землю треба платити до бюджету більш вагомі суми. Тому багато фермерських господарств, як вдалося з’ясувати у приватних бесідах, роками працюють за наступною схемою.

Розпайовуючи землю, сільрада проводить жеребкування, щодо розподілення порядкових номерів земельних паїв, відповідно до схеми землевпорядкування сільської ради. Після цього селяни обмінюються між собою паями і обирають найзручніший для себе варіант. Переважно, селяни здійснювали міну номерами, обираючи, щоб земельні ділянки родичів знаходилися поруч. Тоді земельні ділянки здаються у, фактично, у оренду одному господарю, а він користується земельними ділянками (паями), єдиним масивом. Фактично, це є порушенням «перехідних положень» Земельного кодексу України. Отже, оренда 3-4 паїв єдиним масивом, значно вигідніше (у економічному відношенні), ніж оренда масиву земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. Посудіть самі, оренда земельного паю коштує фермеру максимально 723 грн., при чому, середній розмір паю становить 4,3 га (близько 168 грн. за гектар), для Луганської області, а оренда рілля 1103,36 грн. за гектар.

Тому, така схема набагато вигідніша, ніж орендувати землю сільськогосподарського призначення у держави і при цьому сплачувати великі кошти до держаного, районного бюджетів і бюджетів сільських рад.

По-третє, при розподілі орендної плати за користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, лише 25% потрапляє до бюджету сільської ради. При цьому, сільські ради не мають впливу на використання земельних ділянок, які територіально приналежні до місцевих громад. Характерною рекомендацією, що надають незалежні експерти, в даному випадку, є створення регіональних фондів розвитку соціальної сфери, що наповнюються за рахунок коштів, які потрапляють до районних бюджетів за рахунок оренди земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Крім того, із приватних бесід із керівниками фермерських господарств, з’ясувалося, що на початку їх діяльності голова РДА сам пропонував фермерам землі сільгосппризначення у користування. Тобто ще кілька років тому землі були розподілені між кількома десятками фермерів, які досі ними користуються.

Тим самим, «дрібніші» фермери, що хочуть розширити своє господарство, тепер не мають змоги взяти у оренду вільні земельні ділянки, віддаленість одна від одної яких є економічно виправданим, бо їх майже не залишилося у районі.

Отже, з вищевикладеного стає зрозумілим, що не лише той хто володіє землею, але і той, хто володіє інформацію про вільні земельні ділянки, володіє світом на рівні адміністративних районів України.

Даний матеріал підготований завдяки допомозі прес-служби коаліції «Прозора земля».


Чи буде сталий розвиток сільського господарства на Харківщині?

В Харківській області, за ініціативи обласної державної адміністрації та представників громадських організацій, розробляється комплексна програма сталого розвитку регіону. Слід зазначити, що це перша подібна обласна програма, що є комплексною стратегією збалансованого (сталого) розвитку.

Важливе місце у майбутній програмі займає сільське господарство, оскільки, загальновідомо, що останніми роками Харківська область більше орієнтується на розвиток агробізнесу. Саме тому, громадські організації, зокрема Інститут сталого розвитку, ініціюють фокусування програми на розвитку сільського господарства та збалансованого використання земельних ресурсів.
«Згідно з цими напрямами будуть розроблені чотири програми, які сьогодні є найбільш актуальними для агропромислового розвитку. Перша програма – це розвиток галузі тваринництва, молочного та м’ясного скотарства в Харківській області. Друга програма – розвиток переробних підприємств у регіоні. Третьою програмою стане розвиток і збільшення виробництва овочів. Четверта програма буде спрямована на збереження родючості та охорони земель», – акцентує увагу начальник Головного управління агропромислового розвитку в Харківській області Ігор Зубрич.
Слід підкреслити, що саме на активізацію процесів раціонального використання земель та спрощення процедур реалізації права землекористування спрямована ініціатива коаліції громадських організацій «Прозора земля», що координується Інститутом сталого розвитку. Тому не дивно, що саме цій коаліції було доручено розробляти та сприяти впровадженню земельної компоненти програми сталого розвитку регіону.
Активну допомогою даній ініціативі надає міжнародний проект «Фасилітація транскордонного діалогу для забезпечення участі громадян в прийнятті земельних рішень», що реалізується за підтримки Black Sea Trust for Regional Cooperation, спрямований на впровадження в Україні європейського та грузинського досвіду раціонального використання земель та спрощення процедур щодо отримання земельних ділянок в оренду. Проект реалізується Інститутом сталого розвитку (Україні) та асоціацією Civitas Georgica (Грузія), а також коаліцією громадських організацій «Прозора земля». Так, для розробки комплексної програми сталого розвитку Харківського регіону, проектом здійснено аналіз нормативно-правових актів в галузі земельного законодавства з метою розробки фахових експертних рекомендацій щодо поліпшення умов оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. Крім того, розроблено пілотну ГІС «Землекористувач», що дозволяє фізичним та юридичним особам не виходячи із офісу чи помешкання, безкоштовно отримувати інформацію про вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка включає не лише площу та положення земельної ділянки, а й тип ґрунту, його стан, культури, що вирощувались останнім часом. Також, експертами проекту розроблено проект нормативно-правового акту, щодо відкритого та безкоштовного надання громадянам інформації про вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, з метою підвищення рівня зайнятості земель у аграрному виробництві.
Приємно відмітити, що надані пропозиції та рекомендації були схвалені робочою групою щодо розробки комплексної програми сталого розвитку регіону. Тому, можна із впевненістю сказати, що бути сталому розвитку сільського господарства на Харківщині.

Точка зору та пропозиції, що висловлені у друкованих або електронних публікація не обов’язково поділяються Black Sea Trust for Regional Cooperation.

 
Антикорупційна новорічна ялинка: версія 3.0

Під таким гаслом завершилась інформаційна акція Інституту сталого розвитку та коаліції громадських організацій «Прозора земля». Публічний захід спрямовано на нагадуванням на початку робочого нового 2011 року державним службовцям, що готують та приймають рішення в галузі земельних відносин, про необхідність дотримання своїх посадових обов’язків, вільних від корупції.

Нагадаємо, що коаліція громадських організацій «Прозора земля» об’єднує 12 громадських організацій з Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Львівської, Одеської, Харківської, Чернівецької областей та АР Крим. Головною задачею спільної діяльності організацій є розробка та впровадження регіональних та національної реформ, що спрямована на подолання корупції в галузі надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. Координація коаліції здійснюється громадською організацією «Інститут сталого розвитку».

Дана акція, за словами координатора коаліції Станіслава Ігнатьєва, є доречною для не лише в Харківської області, в якій акція стартувала на початку 2011 року, а й для України в цілому. Оскільки, в рамках громадського моніторингу, що впроваджувався наприкінці минулого року, було виявлено більше двох тисяч фактів відхилення від норм права діючого законодавства. Слід зазначити, що дана акція за ініціативи Інституту сталого розвитку в Україні проводиться вже третій рік поспіль.

Актуальність антикорупційних заходів підтверджують й інформаційні повідомлення місцевих правоохоронних органів. Так, наприклад за інформацією відділу зв’язків з громадськістю УМВС України в Харківській області, наприкінці жовтня минулого року до працівників УДСБЕЗ надійшла заява від мешканки м. Харкова про те, що один з держслужбовців управління Держкомзему в Дегачівському районі вимагає від неї хабара за прискорення розгляду заяви щодо передання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Дергачівського району та прийняття зазначеним управлінням позитивного рішення про передачу у власність даної ділянки. Працівниками правоохоронних органів було затримано «на гарячому» при одержанні хабара вищезазначеного держслужбовця.

Саме подібні факти, надихнули громадські організації зробити своєрідний подарунок держслужбовцям в сфері земельних відносин, що працюють у структурних підрозділах Держкомзему. Їм було надіслано останні редакції Наказу Головного управління державної служби України «Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця» та Закон України «Про боротьбу з корупцією».

Коаліція громадських організацій «Прозора земля» має надію на те, що новий 2011 рік принесе якісні зміни на шляху до дійсно прозорих земельних відносин в Україні. Дану акцію здійснено в рамках міжнародного проекту «Фасилітація трансграничного діалогу для забезпечення вільного доступу громадян до інформації про вільні земельні ділянки», що реалізується громадськими організаціями «Інститут сталого розвитку» (Україна), коаліцією «Прозора земля» та асоціацією «Civitas Georgica» (Грузія), за сприяння Державного комітету України із земельних ресурсів та Комітету з питань аграрної політики і земельних відносин Верховної Ради України, за підтримки фінансової Black Sea Trust.

Точка зору та пропозиції, що висловлені у друкованих або електронних публікація не обов’язково поділяються Black Sea Trust for Regional Cooperation.

Проблеми доступу громадян до вільних земельних ділянок – експертний погляд

В рамках проекту «Фасилітація трансграничного діалогу для забезпечення вільного доступу громадян до інформації про вільні земельні ділянки», прес-служба коаліції громадських організацій "Прозора земля", що координується громадською організацією "Інститут сталого розвитку", провела бесіду з ексміністром екології Сергієм Курикіним, Володимиром Черненко, помічником народного депутата України із комітету аграрної політики, Тетяною Ковтун, незалежним експертом в галузі використання земель сільськогосподарського призначення, Юрієм Палехою, керівником базового центру геоінформаційних систем в Харківській області.

Нововиданий Закон України "Про ринок землі" досі успішно відігравав роль Рубікону, який так і не перейдено, хоча і  Президент, і парламент, і Уряд усіляко демонструють свою прихильність до реформ в галузі відносин із землями сільськогосподарського призначення. Утім, можливо, зміни нарешті відбудуться, хоча б тому, що 2011 рік в Україні так і не стане Роком прозорих земельних відносин. Нині реалізується 17 державних програм в агропромисловому комплексі, а на фінансування села у цьогорічному бюджеті передбачено 8 мільярдів гривень, що більше, ніж за останні три роки разом узяті. Але якими б значними не були субсидії, аграрії ще не дочекалися тієї щасливої днини, коли б земля стала товаром і стала активним чинником економічного зростання. Поки що гарантовано одне: за наполяганням державної програми розвитку села, ключовою позицією для держави залишається компенсація процентів за кредитними ставками для сільгоспвиробників, а вільні земельні ділянки так і не можуть бути продані.

"Крокодилячі сльози" над вільним ріллям

Хоча  проект Закону "Про ринок землі" прийнято Верховною Радою за основу 17 червня 2004 року, він до цього часу не пройшов  остаточне читання. Здавалося б, попри це зволікання та вже згаданий мораторій на продаж ріллі, можна було б просуватися вперед на інших фронтах. Проте, крім законодавчих перепон, виникли й суто бюрократичні, отож виявляється, над рiллею проливають крокодилячi сльози. Скажімо, у проекту бюджету-2011 передбачено отримання коштів від продажу земельних ділянок на земельних торгах, однак видатки з бюджету на підготовку земельних торгів у державному кошторисі відсутні , крім того, продовжено мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Ще одна перепона: Кабінет Міністрів запропонував Верховній Раді відмовитися від ідеї створення Державного земельного (іпотечного) банку України, хоча зробити це належало у відповідності до Земельного кодексу. Мінфін, пошкодувавши кошти для банку, вирішив покластися на Державну іпотечну установу (ДІУ), а там, у свою чергу, радо вітали цю ініціативу. Попередня оцінка іпотечного ринку землі, за даними першого заступника голови правління ДІУ Сергія Святка, - понад 10 мільярдів гривень.

Коли земля зможе працювати на селянина, а не лише селянин на неї?

Експерт С. Святко також нарікнув, що інформація про те, як банкіри працюють із земельною іпотекою, є закритою, відповідна статистика відсутня, нічого не відомо про "дефолти", а тому неможливо будувати бізнес-прогнози. Отож земля могла б "працювати", не будучи проданою. Звичайно, зрозуміло, чому цей варіант використання землі банкіри не бажають афішувати. За такою схемою, при "дефолтах" із боку власників ділянок добрячі клини ріллі, теоретично, можуть переходити у власність банків. Це при тому, що діє мораторій (пункт 14 "Перехідних положень" Земельного кодексу України, який набув чинності 1 січня 2002 року). Тобто передбачається заборона на внесення до статутних фондів господарських товариств земельних часток (паїв). Крім того, очікується, що до 2012 року буде передбачено дію мораторію на продаж і відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення.  

Вільна земля: хто керує, хто й газдує

Експерти не раз підкреслювали, що не прийнятий Закон "Про ринок землі" є першопричиною дії мораторію. Економісти вважають, що негатив від мораторію величезний. Міністерство економіки України виступає за зняття законодавчих обмежень на купівлю-продаж землі, а також за створення прозорого земельного ринку. "У разі відсутності інвестицій і дальшої тінізації ринку землі може виникнути загроза стагнації сільського господарства і буде поставлено на карту продовольчу безпеку країни", - вважає нині діючий голова Держземагенства.
Яким би пречудовим не був намір Держземагенства розгорнути дискусію на цю тему, він, мабуть, є небезгрішним, власне, перед селянином. З кого ж інакше питати, якщо й досі триває процес приватизації землі? Цей процес має бути терміново завершений до кінця цього року, наголосив глава держави під час наради з адміністративно-господарським активом Сумської області. За словами Президента, сьогодні ще 900 тисяч українських громадян не отримали державні акти на право володіння земельними паями і працюють лише за тимчасовими сертифікатами. "А їх земельні ділянки фактично залишаються вільними, хоча на них є суб’єкти господарської діяльності, які знають чому й як газдують" - наголошу Президент. Це становить загрозу для селян і держави, оскільки за таких умов можлива втрата землі, зазначав й Віктор Ющенко. І уточнював: «Держкомзему дано доручення оформити для селян земельні сертифікати на державні акти на землю, причому за державний рахунок». Крім того, третій Президент дав доручення закінчити формування Єдиного реєстру землі до жовтня 2009 року…

Вільна  земля! А власник хто?

Дивний парадокс: формальною причиною запровадження мораторію послужила відсутність належної законодавчої бази для формування ринку землі, але відтоді минуло багато часу, а такої бази досі не створено, за винятком окремого законопроекту про використання державних земель несiльськогосподарського призначення з метою випуску iпотечних цiнних паперiв. Що ж до вищезгаданого законопроекту "Про ринок землі", то він потребує доопрацювання. Отож ринок землі у нас залишився без керма і без вітрил, зате в тіні. "Ми сьогодні повинні відверто сказати, що в Україні земля купується й продається, - заявив Арсеній Яценюк. - Інше питання, що, згідно з законом, виявляється, ніби в нас заборонена приватизації землі, і як такого ринку немає". Держземагенство офіційно підтверджує: так, питання порядку проведення земельних торгів та організації аукціонної діяльності залишається невирішеним, заблоковано ліцензування юридичних осіб, які мають проводити торги.  
Насправді ж це тільки уявна терра інкогніта. За словами керівника базового центру геоінформаційних систем в Харківській області, Юрія Палехи, якщо говорити про ціни на землі несільськогосподарського призначення, то вони відомі. У столиці та Харкові – вони найвищі. Порівняно з деякими областями ціна землі в Києві більша в 30 разів, а в деяких випадках різниця сягає 100 раз. "Це є сильним викривленям, якщо не сказати більше, тим паче що ми намагаємося рівнятися на загальносвітову практику. У Швеції, зокрема, максимальний розрив вартості в різних регіонах землі не перевищує 4,5 раза" - зазначає Станіслав Ігнатьєв, директор "Інституту сталого розвитку", координатор коаліції громадських організацій "Прозора земля".

Чи  стануть вільні землі сільськогосподарського призначення об’єктом ринку земель?

Представнику прес-служби розповідає ексзаступник голови Державного комітету України із земельних ресурсів, Галина Яцишина: "Парадокси українського земельного ринку побажали виправити деінде в областях. Зокрема, таку ініціативу проявило головне управління держкомзему в Одеській області. Це відомство видало накази, якими регламентувало порядок проведення земельних торгів та атестування спеціалізованих підприємств, яким надавалося право організовувати аукціони. Головуправління також затвердило результати атестації десяти таких підприємств і уклало з ними відповідні генеральні угоди".
Землі сільгосподарського призначення потребують надзвичайно уважного ставлення. Вони, за словами пана Палехи, так само, як ліс і акваторії, на практиці не мають системи оцінювання. Певно, це, з-поміж іншого, й тому, що мало зроблено для створення святая святих - об'єктів заповідного фонду. Така ситуація, на думку ексміністра екології Сергія Курикіна, призводить до злочинного розподілу земель. Він наполягає на запровадженні мораторію на продаж землі до того часу, поки рівень зарезервованої землі не сягне 20 відсотків. Міністр зазначає , що середній показник зарезервованих земель у країнах ЄС становить до 18,5 відсотка, тоді як в Україні аналогічний показник - лише 4.
Власне, відсутність заходів з оптимізації  земель не є секретом. Так, Володимир  Черненко (помічник народного депутата України із комітету аграрної політики) визнав, що досі не встановлено нормативи щодо економічного впливу на питання подрібнення земельних ділянок, запобігання створення латифундій та заохочення викупу деградованих та малопродуктивних земель сільськогосподарського призначення. Це можна було зробити законодавчим шляхом. Скажімо, народний депутат України четвертого скликання Генадій Руденко, голова парламентського комітету з питань екології, пропонував законопроект про обмеження земельних ділянок для продажу 100 гектарами. Але це, на думку незалежних експертів, не буде ма ти ніяких наслідків для тих, хто прагнув сконцентрувати багато землі в одних руках. Такі підозри викликала, зокрема, поява так званих сільських товариств, які, за словами пана Черненко, скуповуватимуть землю, "тому нам треба визначити своє ставлення до них".
А з реєстрацією права власності на землю вийшов цілковитий провал. Займатися цим, у принципі, повинно було Міністерство юстиції. Колишній керівник відомства Роман Зварич на офіційному сайті Міністерства пояснив, що в державі повинен існувати Єдиний реєстр права власності на нерухомість, щоб не було можливостей будь-яких махінацій iз власністю. На практиці це не вдалося зробити з багатьох причин, насамперед через те, що в Україні не розвинені механізми реалізації прав власника земельної ділянки. А відсутність цих механізмів напряму пов'язана з тіньовими операціями на ринку землі. Проте, Володимир Черненко прямо заявив: "Ми не знаємо ні реальних цін на землю, ні того, якими будуть покупці, і не отримуємо у місцеві бюджети надходжень від продажу ділянок". У свою чергу, Держземагенство звертає увагу коаліції "Прозора земля" на те, що немає й Кадастру, одна з характеристик якого – це зазначення власника землі. "Тепер спробуй дізнатися, чия то вільна земля - ніде того не записано".

"Дорожня  карта" до терра інкогніта

Політикум дуже стурбований політичними інсинуаціями навколо питань створення ринку  землі. Мораторій на продаж землі тричі подовжувався, а правове забезпечення виходу з мораторію – катма, віз і нині там. Це тому, зазначив Станіслав Ігнатєв (координатор коаліції "Прозора земля"), що проблему загнано в політичну площину. "Проте політична обстановка у Верховній Раді змінилася, і є значно більше підстав фахово рухати цю проблему", - переконаний пан Черненко. В той же час, Сергій Курикін зазначає: "Президент наполягає, щоб був рух у напрямі ринку землі. Давайте напрацюємо технологію просування у Верховній Раді законів щодо ринку землі. Можливо, слiд спочатку прийняти Закон "Про ринок земель сільськогосподарського призначення". Треба виробити "дорожню карту" у вигляді пропозицій до Верховної ради зусиллями академічних кіл та громадськості, реальна тут роль і "Прозорої землі".
Слід зазначити, що рекомендації, ще до 1 січня 2007 року, щодо розв'язанням цього питання повинна була надати створена в секретаріаті Президента робоча група. То чи повинні громадські організації, зокрема учасники коаліції "Прозора земля", виконувати роботу державних службовців. "Вважаю, що необхідно напрацьовувати рекомендації та передавати їх на розгляд органів влади, оскільки, на сьогодні, ніхто більш ефективно не представляє інтереси населення, чим громадські організації", - заявляє Станіслав Ігнатьєв, і додає – "головною складовою діяльністю громадських організацій, є просування кампаній адвокасі, щодо контролю за прийняттям органами влади рекомендацій, що надають громадські організації, до виконання".

Вільні  землі активно переходять до таємних  власників

"Скуплять усю Україну", – це кричать ті сили, які не пройшли до парламенту. "Вас не допустять до річки, озера, морського узбережжя", – кажуть вони. Але в усьому світі користуються важелями впливу на подібні ситуації - цінова політика, оподаткування тощо", – нагадує пан Черненко. Водночас він визнає, що в Україні дуже погано досліджують ці проблеми і мало закладають у закон норми, які дають відповідь на запитання тих, хто залякує ринком землі. Кажуть, що для його розвитку немає інфраструктури. Але ж є ринок нерухомості, і якщо п'ять років тому на ньому працювало лише кілька великих ріелтерських фірм, то тепер їх десятки. Ці процеси є паралельними. При цьому треба дуже обережно провести межу між первинним і вторинним ринком землі, застерігає експерт земельного ринку Тетяна Ковтун. Іноземці, за її словами, можливо, не мають права брати участь у первинному ринку, особливо, коли йдеться про землі сільськогосподарського призначення. А втім тактика обмежень на будь-якому ринку, зрештою, обертається для нього великими втратами.
Склалося таке враження, що можновладці відносять проблеми, пов'язані з ринком земель сільськогоподарського призначення, до дальшої перспективи. Як зазначив Сергій Курикін, треба виокремити Закон України "Про землі сільськогосподарського призначення". Причому суто технологічні подробиці, процедурні моменти не становлять для фахівців жодної проблеми. "Держава повинна здійснити перші трансакції на ринку землі й викласти на вторинний ринок неподільні вільні шматочки землі. А також закон має обмежити апетити тих, хто забирає велику частку прибутку від продажу землі". На жаль, пан Курикін не назвав, хто ж тi суб'єкти тіньового ринку, які в такий спосіб поводяться з державою.
Сьогодні проблема, що склалась у наданні в оренду та власність вільних земель сільськогосподарського призначення, та й, взагалі, інформації про ці землі, є достатньо складною. Але сподіваємось, що завдяки реформам, які впроваджують організацій-учасники коаліції "Прозора земля" вже через півроку земля стане частково прозорою. Нагадуємо, що даний матеріал підготовано в рамках проекту «Фасилітація трансграничного діалогу для забезпечення вільного доступу громадян до інформації про вільні земельні ділянки», що реалізується громадськими організаціями «Інститут сталого розвитку» (Україна), коаліцією «Прозора земля» та асоціацією «Civitas Georgica» (Грузія), за сприяння Державного комітету України із земельних ресурсів та Комітету з питань аграрної політики і земельних відносин Верховної Ради України, за підтримки фінансової Black Sea Trust.